Новини

    «Ой, йдуть до нас три празники в гості…»

    17 грудня в актовій залі нашої школи відбулося свято «Ой, йдуть до нас три празники в гості…», яке організували та провели діти 2-Б класу. 



    Пушистий білий сніг налітає за вікном. Проте в хаті тепло і затишно. Швидко закінчується день і починається ніч. Ось такий він наш січень, та саме з нього починаються зимові свята. 

    17 грудня в актовій залі нашої школи відбулося свято «Ой, йдуть до нас три празники в гості…», яке організували та провели діти 2-Б класу. Вони спробували долучити присутніх до обрядів і звичаїв українців. Протягом вистави глядачі згадали, як весело, яскраво та родинно святкував наш народ зимові свята.

    Одним з найзнаменніших і найвеличніших свят, яким власне починається рік, є Різдво Христове. Починається воно опівночі після Святвечора між 6 і 7 січня. 
         Свято існує з ІХ ст., а у прадавні часи це була Коляда. І тільки на небосхилі з’являлася перша вечірня зірка, сідала сім’я разом за багатий стіл, який налічував до дванадцяти пісних страв, бо до опівночі ще триває піст. Після вечері діти носили кутю хрещеним батькам. 

    У день Різдва ходили з зіркою, вертепом, водили козу, колядували. У цей день ніхто не згадував і не розповідав сумних історій, бо Різдво об’єднує усіх злагодою і любов’ю. Зірка – традиційний атрибут колядування. А “Коза” – це встановлений обряд – гра з піснями, музикою. Вмирання та воскресіння “кози” – символ циклічності часу і повороту сонця на літо, а також віра у безсмертя. 

     

     

    За християнським календарем 13 січня – це день преподобної Меланії. Воно припадає перед старим Новим роком, – вечір щедрої куті. На свята готують багато різних страв, бо треба не тільки для себе готувати, а й для тих, хто прийде щедрувати. 

    Молодь в цей день ходила по хатах, співала щедрівки. 14 січня наставав Новий рік за старим стилем. Юнаки засівали хату, приказуючи:  “На щастя, на здоров’я! Роди, Боже, пшеницю і всяку пашницю.” 

    Ми часто чуємо: “Традиції вимирають.” Але чи не є виною в цім ми самі? Чи може ми за своєю щоденною працею приділяємо менше уваги тим цінностям – обрядам та звичаям, які передалися від бабусі до онуків.

    Проведене свято довело, що українці  не загубили і не забули давні традиції, а намагаються жити, дотримуючись їх. Захід пройшов у теплій, дружній атмосфері. Воно поєднало два покоління – батьків і дітей.

    Бережімо свої традиції і обряди і передаваймо цей скарб майбутньому поколінню. 

     

     

     

     



    23.12.2012 | Aдмін

    Вернутись назад